Людина, яка вперто не приймала умови миру, сконцентрувала владу у своїх руках, говорила про “честь нації” й ганьбу компромісу — і врешті загинула разом зі своєю стратегією.
Це про Парагвай і його лідера Франсиско Солано Лопеса у війні Потрійного союзу (1864–1870).
Війна тривала близько шести років. Парагвай зазнав нищівної поразки:
— втратив значні території на користь сусідів;
— пережив демографічну катастрофу — особливо серед чоловічого населення (точні відсотки історики досі дискутують, але втрати були колосальні);
— на фінальному етапі до війська масово залучали підлітків;
— відновлення країни тривало десятиліттями.
Лопес до кінця робив ставку на “волю й стійкість”, а не на компроміс. Загинув у бою 1870 року. Держава вижила, але ціною, яку потім довго розгрібали наступні покоління.
Історія, звісно, не знає реінкарнацій.
Але іноді вона дуже любить рими.
P.S.: я тут про путіна і росію паралелі проводжу: саме Парагвай напав на Бразилію й Аргентину.
А ви про кого подумали?
