Австралійське відділення компанії BAE Systems провело успішні випробування мініатюрних плануючих бомб із перероблених 155-мм снарядів — Razer. Однак питання, яка роль може бути у подібного виробу на сучасному полі бою, залишається відкритим.
Про проведення випробувань компанія BAE Systems Australia повідомила у своєму пресрелізі.
«Остання розробка Razer Low Cost Precision Guided Munition (LCPGM) була успішно протестована під час нового раунду льотних випробувань. Завдяки вдосконаленій аеродинаміці та бортовим системам, новий прототип Razer продемонстрував чудові результати під час випробувань на комерційному випробувальному полігоні в Клонкеррі, Квінсленд. Цей результат є важливою віхою і підкреслює передовий рівень інженерії, досягнутий у рамках прискореного розвитку проєкту», — заявили у компанії.
За задумом, Razer має модульну конструкцію і за допомогою комплекту крила/корпусу та хвостової частини перетворює 40-50-кілограмовий 155-мм некерований артилерійський снаряд на високоточну авіабомбу. Окрім 155-мм снарядів, також можуть використовуватися 127-мм снаряди для корабельної артилерії.
Під час випробувань Razer з інертною бойовою частиною відокремився від гелікоптера і спланував до наземної цілі. Це дозволило перевірити аеродинаміку, авіоніку, навігацію та інші системи, які допоможуть перейти до наступного етапу проєкту.
«Razer розвивається з шаленою швидкістю, і ці льотні випробування стали результатом багатомісячної напруженої роботи. Ми всі неймовірно пишаємося командою і цим досягненням», — заявив керівник програми «Майбутнє керованої зброї» Леон Макларен.
Про старт розробки Razer було оголошено у лютому 2023 року. Перші льотні випробування відбулися вже через дев’ять місяців і тривали до січня 2025 року.
Очевидно не очевидні проблеми
Першою та головною проблемою системи Razer є те, що вона досі використовує лише поєднання супутникового та інерційного наведення (GPS/INS) для навігації. В реаліях сучасної війни, де передній край та тактичний тил, особливо у випадку армії РФ, надзвичайно насичені засобами РЕБ, подібні боєприпаси показують себе не з найкращого боку. Хрестоматійним прикладом цього може бути високоточний снаряд Excalibur.
У перші місяці після потрапляння на фронт російсько-української війни він демонстрував чудові результати, уразивши та знищивши велику кількість цілей. Однак росіяни швидко адаптували свої засоби РЕБ для протидії, і його ефективність практично зійшла нанівець.
Захищені системи, які краще протистоять придушенню/спуфінгу, існують, але вони дорогі, і їх раціональніше використовувати у великих боєприпасах типу JDAM-ER.
Друга критична проблема полягає в надзвичайно малій бойовій частині. При вазі 40-50 кг типовий снаряд містить лише близько 10 кг вибухівки, а старіші типи й того менше. Це призведе до того, що навіть при незначному відхиленні від цілі снаряд просто не зможе завдати адекватних пошкоджень, якщо ціль не є неброньованою і не розташована на відкритій місцевості.
Ще одна концептуальна проблема полягає в тому, що артилерійський снаряд надзвичайно не оптимальний як авіабомба. Вони створені з розрахунком витримувати ударні перевантаження під час пострілу з гармати, тому мають дуже товсті стінки. У випадку запуску з повітря це просто непотрібно і є нераціональною витратою маси корисного навантаження. Для порівняння: у сучасного артилерійського снаряда типу L15 на вибухівку припадає приблизно 26% маси, тоді як у 500-фунтової авіабомби Mk-82 — 34%, а у 1000-фунтової Mk-83 — 45%.
Але остання і головна проблема полягає в дальності застосування. Максимальна дальність польоту нового боєприпасу не розкривається, однак зазначено, що він має аеродинамічну якість більше ніж 7,5. Це означає, що на кожен 1 метр зниження під час польоту бомба зможе пролетіти 7,5 м. Цей параметр залежить від швидкості, однак інших даних виробник не надає. Тобто, за даними виробника, при запуску з висоти 1 км дальність польоту складе 7,5 км.
Що є очевидно недостатнім показником. У разі застосування на реальному полі бою, з будь-яких реалістичних висот, дальність буде співставна з дальністю пострілу цим самим снарядом зі звичайної гармати. Це критично, якщо враховувати можливість війни з технологічним супротивником на кшталт КНР чи Росії, які мають розвинене фронтове ППО. Тобто для виконання завдань артилерії доведеться наражати на небезпеку пілота та літак, підставляючи їх під удар ворожих систем ППО.
